Приводьте батьки своїх діточок,

У наш мальовничий, дитячий садок,

Скуштують вони тут смачні дуже страви,

Навчаться фізичні виконувать вправи

А також – співати і малювати,

Конструктори, пазли всілякі складати.

Природу любити та з нею дружити,

Малих розбишак в суперечці мирити.

Отримують діти тут різні знання:

Про все, що потрібно їм для навчання.

Із цими знаннями упевнено кожен

До школи рушати за рік-два вже зможе.

Чекаємо на нових вихованців!!!

Пам'ятка для батьків, дитина яких піде до дитячого садка

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).

5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися з іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку - збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

Правила для батьків

Ці правила були прийняті у Міжнародний рік дитини. Вони містять педагогічні настанови Песталоцці, Фребеля, Черні і враховують сучасний практичний досвід.

1. Любіть свою дитину. Радійте з її присутності, приймайте її такою, якою вона є, не ображайте, не принижуйте, не підривайте її самовпевненості, не піддавайте несправедливому покаранню, не позбавляйте своєї довіри, дайте привід любити Вас.

2. Охороняйте свою дитину. Захищайте від фізичних і душевних небезпек, навіть, коли треба, жертвуючи власними інтересами і ризикуючи власним життям.

3. Будьте гарним прикладом для своєї дитини. Прищепіть їй повагу до традиційних цінностей, самі живіть згідно з ними. Нехай у Вашій сім'ї побутують чесність і скромність.

4. Грайтеся зі своєю дитиною. Приділяйте їй якомога більше часу, розмовляйте з нею, грайтеся так, як їй подобається, її гру сприймайте всерйоз.

5. Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте їй, коли вона намагається брати участь у роботі вдома, в саду. Коли дитина підросте, привчайте її включатися в усі роботи по господарству.

6. Покажіть дитині можливості й межі людської свободи. Дайте дитині можливість нагромадити власний досвід, навіть, якщо це пов'язано з певним ризиком. Надмірно опікувана від будь-якої небезпеки дитина нерідко стає соціальним інвалідом.

7. Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте поведінку дитини таким чином, щоб її дії не завдавали шкоди ні їй самій, ані іншим. Дитину потрібно заохочувати до дотримання встановлення правил.

8. Надавайте дитині можливість таких переживань, які матимуть цінність спогадів. Нехай спогад про щасливе дитинство зігріває її все життя.

9. Дозволяйте дитині набувати життєвого досвіду. Нехай навіть не безболісно, але самостійно.

10. Чекайте від дитини тільки таких міркувань, на які вона здатна у своєму віці, виходячи з рівня свого розвитку і життєвого досвіду.Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є. Вони мають бути впевнені в Вашій любові в будь-яку хвилину.Пам'ятайте, що Вашу дитину навчають не Ваші слова, а Ваш особистий приклад, Ваша поведінка та душевна доброта.

Дитячий травматизм: як уберегти дитину?

Дитячий травматизм здається неминучим злом, особливо в літній період – на канікулах важко контролювати дитину і захищати її від небезпек.
Насправді, більшості травм і небезпечних ситуацій можна уникнути. І профілактика дитячого травматизму природно, лягає на плечі батьків і вихователів.
Дитячий травматизм поширений куди більше, ніж травматизм дорослих, і це не дивно.
Діти дуже допитливі, намагаються активно пізнавати навколишній світ.
Але при цьому життєвих навичок у них ще мало, і вони не завжди уміють оцінити небезпеку ситуації. Тому дитячі травми, на жаль, не рідкість.
Дитячий травматизм умовно можна розділити на п’ять типів залежно від місця, де дитина може отримати травму:
- побутовий (травми, які виникають удома, у дворі, в дитячому саду);
- вуличний (в першу чергу транспортний, але також і не пов’язаний з транспортом);
- шкільний (або в дитячому садочку);
- спортивний;
- інший.
Побутовий травматизм – найпоширеніший, і причина його в більшості випадків – неуважність батьків, які не лише залишають дитину без нагляду, але і залишають в доступних місцях небезпечні для дитини предмети, не закривають вікна і тому подібне.
Існує і інша класифікація дитячого травматизму – вікова.
У дітей кожного віку – свої особливості розвитку і поведінки, які і обумовлюють найбільш поширені типи травм.
Так, в грудному віці (до року) дитячий травматизм найчастіше пов’язаний з заковтуванням сторонніх предметів.
Дитина намагається пізнавати світ єдиним доступним йому способом – він чіпає руками предмети, що знаходяться в безпосередній близькості, і намагається тягнути їх в рот.
У віці від року до трьох дитина вчиться ходити і стає дуже рухливим. Тому до травм від заковтуваних предметів додаються травми, пов’язані з падіннями (удари, переломи)травми від гострих предметів, опіки, поразки струмом.
Після трьох років допитливість росте, навколишній світ дитини більше не обмежується квартирою, тому вірогідність отримати травму збільшується.
Потім дитина йде в школу, і батьки вже не можуть контролювати його так, як раніше.
Додається шкільний і спортивний дитячий травматизм.
Сплеск травматизму часто доводиться на підлітковий вік: в цей час дитячий травматизм обумовлений не лише цікавістю і невмінням оцінити небезпеку, але ще і бажанням покрасуватися перед ровесниками, бути не гірше, ніж інші, і безрозсудною сміливістю.

Профілактика дитячого травматизму

Звичайно, повністю викоренити дитячий травматизм неможливо – від нещасного випадку, на жаль, не застрахований ніхто. Але завдання батьків – максимально забезпечити свою дитину.
Адже більшість травм відбуваються саме з вини батьків – не доглядали та не роз'яснювали ...
Способи профілактики дитячого травматизму залежать від віку дитини.
У грудному віці, наприклад, особливо важливий постійний нагляд. Звичайно, важко устежити за дитиною 24 години в добу, 7 днів в тиждень, але чим молодше дитина, тим важливіше не випускати його з виду.
Дитячий травматизм в дитячому віці цілком і повністю на совісті батьків. Немовля ще не знає, що таке “небезпечно”, і пояснити йому це не можна.
Отже якщо малюк проковтнув гудзик або – не дай Бог! – випав з коляски, що стояла на балконі, винні батьки.
Дитина росте, починає ходити, гуляти з вами на вулиці, так що тепер ваше завдання – МАКСИМАЛЬНО ЗАХИСТИТИ його від травмобезпечних предметів.
Удома – заховати від нього крихкі і гострі предмети, сірники, нагрівальні електроприлади, хімікати (чистячі засоби, фарби, лаки і ін.).
Розетки закриваються спеціальними заглушками.
Треба закривати вікна (чи хоч би забезпечити їх міцними сітками) і не підпускати дитину до плити і іншої небезпечної побутової техніки.
Крім того, в цьому віці треба вже учити дитину самостійно визначати міру небезпеки.
Розкажіть йому, що сірниками і праскою можна обпектися, ножем – порізатися, а окропом – обваритися.
У цьому віці діти вже цілком здатні сприймати аргументацію, і краще нехай він дізнається про небезпеку з ваших слів, чим на власному досвіді.
Тільки розповідайте спокійно, НЕ ПОТРІБНО ЗАЛЯКУВАТИ ДИТИНУ!!!

Чим старше стає дитина, тим більш важливим стає ПОЯСНЕННЯ ПРАВИЛ техніки безпеки!!!

Коли дитина йде в школу, батьки часто перекладають відповідальність за дитячий травматизм на класних керівників, учителів фізкультури, праці і ОБЖЗД.
Так, під час уроків учителі несуть відповідальність за дитину, але БАТЬКИ САМІ ПОВИННІ ОЗНАЙОМИТИ своє чадо з правилами дорожнього руху і іншими правилами безпеки!!!
Врешті-решт, учитель відповідає за цілий клас, дуже важко устежити за 40 дітьми.
У вас же тільки одна дитина – і у ваших силах зробити так, щоб він не намагався вибігти на проїжджу частину або викинути ще що-небудь небезпечне.

Дитячий травматизм – серйозна проблема,але якщо батьки стежитимуть за своєю дитиною і навчать його правилам безпеки, багатьох травм вдасться уникнути.

Рекомендації для батьків щодо профілактики гострих респіраторних захворювань!

Розпорядок дня
Дотримання правильного розпорядку дня допоможе підвищити стійкість організму вашої дитини до застуди та грипу . Обов”язковими є проведення ранкової гімнастики,гігієнічних процедур,занять з фізкультури тощо,
Важливим є дотримання санітарно-гігієнічних вимог (чистота,свіже повітря,правильно підібраний одяг дітей удома,на вулиці, заняттях відповідно до погодних умов).
Збалансоване харчування
Важливим чинником в оздоровленні дітей є оптимально збалансоване харчування. Повноцінний раціон має містити достатню кількість усіх необхідних для організму поживних речовин у правильних пропорціях. Так, надмірне вживання білкових продуктів може стати причиною ексудативного діатезу, а нестача білка спричиняє погіршення стану імунітету (уповільнюється утворення захисних білків-глобулінів), зловживання їжею з надмірною кількістю вуглеводів і жирів порушує обмін речовин,сприяє появі зайвої ваги,ослаблює імунітет.
Процедури загартування
Загартування як один з основних засобів профілактики ГРЗ забезпечує стійкість організму до несприятливого впливу фізичних чинників навколишнього середовища – коливань
температури, зміни атмосферного тиску тощо. Дозоване використання процедур загартування допомагає активувати захисні механізми організму. Найпоширенішими природними засобами загартування є свіже повітря й вода.
Вживання фіточаїв
Ефекктивним методом профілактики захворювань органів дихання є вживання рослинних чаїв. Таку профілактику доцільно проводити раз на день протягом місяця, особливо в осінньо-зимовий період, коли збільшується загроза застудних захворювань.
Вживати напої з лікарських рослин (фіточаї) рекомендовано за 20 хвилин до приймання їжі. Фіточаї підвищують захисні функції оганізму, поліпшують роботу шлунково-кишкового тракту, зменшують запалення. У період епідемії ГРЗ рекомендовано використовувати відвари трав відхаркувальної та протизапальної дії.
Разом із трав”яними відварами можна вживати кисневі коктейлі, до складу яких можуть входити витяжки шипшини, малини, чорної смородини тощо.
Дієвим засобом профілактики ГРЗ є також полоскання горла після сну настоями лікарських трав (ромашки , шавлії, календули, евкаліпту) , часнику (очищує кров,убиває мікроби), розчином солі та йоду.
Дихальна гімнастика
Підвищи імунітет дитячого організму також допоможе дихальна гімнастика. За допомогою спеціальних вправ діти навчаються правильно дихати через ніс, розвиваючи верхнє, середнє та нижнє дихання. Проводять дихальну гімнастику у другій половині дня.
Вітамінізація полівітамінними препаратами

За умов достатнього фінансування закладу дошкільної освіти бажано додатково забезпечити дітей необхідними полівітамінними препаратами. Додаткова видача полівітамінних препаратів рекомендована насамперед дітям з незадовільним соматичним статусом (які відстають у фізичному розвитку, часто або довго хворіють, мають поганий апетит). Полівітаміни бажано давати у пе

ріод сезонних спалахів захворюванності на гострі респіраторні захворювання, зокрема вірусної етіології.
В умовах ускладнення епідемічної ситуації (епідемія грипу, спалахи інших ГРВЗ) додаткову вітамінізацію необхідно проводити з жовтня або раніше – з моменту виникнення загрози розповсюдження захворювань. Інструкцією “№”298/227 рекомендовано такі полівітамінні препарати, як “Гексавіт”, “Ундевіт”, “Ревіт”. Їх видають дітям віком від двох років за призначенням лікаря-педіатра.
Полівітаміни видають дітям під час сніданку чи обіду. Зверніть увагу, що С-вітамінізацію готових страв у цей час не відміняють. Облік видачі полівітамінних препаратів рекомендуємо фіксувати у журналі, форма заповнення якого залежить від того, хто видає дітям полівітаміни,-медична сестра чи вихователь. Журнал обліку видачі полівітамінних препаратів на групи веде медична сестра чи комірник.
Підвищення ефективності вітамінізації
З метою підвищення ефективності вітамінізації необхідно нормалізувати функціональний стан мікробіоценозу організму, особливо у дітей з порушенням функції шлунково-кишкового тракту (гастрити, дискінезії жовчовивідних шляхів, холецистити, панкреатити, ентероколіти тощо). Для цього необхідно включити до раціону кисломолочні напої ( кефір, нарине, ряжанка, йогурти тощо).

Рекомендації батькам

І. Як допомогти дитині успішно адаптуватися у дитячому садку

Шановні батьки! Ви повинні допомогти дитині адаптуватися до дитячого садка. Розпочніть цю роботу заздалегідь, щоб встигнути все зробити.

  1. Усвідомте, що Ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтеся з вихователями групи та з особливостями організації життя в групі.
  2. Дайте позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садку багато діток, іграшок, там буде цікаво і добре.
  3. Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи закладу дошкільної освіти, особливо дотримуйтеся часу вкладання спати і періодів харчування.
  4. Навчить дитину елементарних навичок самообслуговування.
  5. Повідомте вихователів про звички та вподобання Вашого малюка
  6. Потурбуйтеся про нервову систему сина чи доньки – не залишайте малюка на цілий день з перших днів відвідування дитячого садка.
  7. Тримайте тісний контакт з персоналом групи і будьте певні, що працівники зуміють прийняти Вашу дитину і по-материнськи дбатимуть про неї.

ІІ. Діти вчаться того, що бачать у своєму оточенні

1. .Якщо дитина оточена критицизмом – вона вчиться звинувачувати.

2. Якщо дитина бачить ворожість – вона вчиться битися.

3. Якщо над дитиною насміхаються – вона буде нерішучою.

4. Якщо дитину постійно присоромлюють – вона вчиться відчувати себе винною.

5. Якщо дитина оточена терпеливістю – вона вчиться бути терпеливою.

6. Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості.

7. Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших.

8. Якщо з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості.

9. Якщо дитина відчуває себе в безпеці – вона вчиться довіряти.

10. Якщо дитину схвалюють – вона вчиться поважати себе.

11. Якщо дитину приймають і поводяться з нею дружелюбно – вона вчиться знаходити любов в цілому світі.

ІІІ. П’ять основних правил,

якими варто керуватися у вихованні дошкільнят

(з досвіду батьків і педагогів)

Менше сварити - більше хвалити!

Менше карати - більше любити!

Менше вимог - більше послідовності!

Менше скарг - більше життєлюбства!

Менше погроз - більше радості!

VІ. Правила покарання

  1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.
  2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».
  3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.
  4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.
  5. Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.
  6. Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.
  7. Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

V. Коли не можна карати і сварити

  1. якщо дитина хвора;
  2. якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;
  3. якщо дитина їсть;
  4. після сну;
  5. перед сном;
  6. під час гри;
  7. під час виконання завдання;
  8. одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);
  9. якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;
  10. у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;
  11. якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;
  12. якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

VІ. Коли не потрібно хвалити

  1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.
  2. Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).
  3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.
  4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

VІІ. Десять «золотих правил» для батьків

  1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві малюк найкраще сприймає нове, накопичує знання.
  2. Формуйте самоповагу. Висока самооцінка додає сміливості, впевненості, вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.
  3. Навчить дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: *щира любов до батьків, *приязне ставлення до оточуючих, *зовнішня привабливість (одяг, манери), *можливість спостерігати соціальне спілкування (поведінка батьків, вчителів), *висока самооцінка, *достатній запас слів, вміння підтримати розмову.
  4. Пильнуйте, щоб дитина не стала «телиманом». Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже, з часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.
  5. Виховуйте відповідальність, порядність. Потрібно не лише пояснювати, що добре, а що – погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки. За приклад має слугувати гідна поведінка батьків.
  6. Потрібно навчити дитину шанувати сім’ю. Добрі стосунки, любов і повага в сім’ї, виховують краще за будь-які лекції.
  7. Подбайте за гарне оточення. Оточення впливає на моральні орієнтири, поведінку дітей. Тому уважно придивіться, з ким граються ваші діти, з ким дружать, поцікавтеся репутацією сімей цих дітей.
  8. Будьте вимогливим. Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, вміння робити щось краще за інших, виховуються, як правило, в сім’ях, де до них ставлять високі вимоги. Але не будьте тиранами.
  9. Привчайте дитину до праці. Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід надмірно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.
  10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай вони все перепробують. Нехай вчаться на власних помилках, робити щось краще за інших. Якнайбільше спілкуйтесь з дітьми.

VІІІ. Заповіді гуманістичного підходу до виховання дітей

  1. Ніколи не карайте дітей. Головну увагу приділяйте не так корекції поведінки дитини, як налагодженню довірчих стосунків з нею.
  2. Не засуджуйте або схвалюйте вчинки дитини – їх слід аналізувати і розуміти.
  3. Ставте перед дитиною конкретні вимоги й чітко пояснюйте їй, чому в тій чи іншій ситуації слід діяти не так, а інакше.
  4. Не критикуйте дитину за неуспішність, а тим паче не виставляйте на посміх, не докоряйте і не принижуйте. Її помилки – це насамперед ваші помилки.
  5. У вихованні не ставайте «над дитиною», а коли й доведеться це зробити, то лише для її захисту.
  6. Уважно слухайте дитину, заохочуйте її ділитися своїми турботами. Співчувайте їй під час розмови, ненав’язливо спрямовуйте на прийняття рішення.
  7. Хваліть дитину від душі, вірте в неї й довіряйте їй, а головне – любіть її лише за те, що вона дитина.
  8. Пам’ятайте: порівнювати дитину можна тільки з нею самою – сьогоднішньою і вчорашньою.
  9. Пам’ятайте: повага передбачає відсутність насильства. Нехай дитина росте і розвивається такою, якою її створив Господь. Повага – це здатність усвідомлювати унікальну індивідуальність дитини. Любов – акт віддавання: віддати іншому свою радість, свій інтерес, свої розуміння, знання, почуття.

ІХ. Золоті правила

(В.Локсон, англійський педагог)

  1. Якщо дитина не хоче щось робити, то не примушуйте її. Залишить завдання, повернетеся до нього тоді, коли в дитини появіться відповідний настрій, визріє інтерес.
  2. Завжди треба пристосовуватися до потреб та інтересів дитини.
  3. Частіше хваліть та підбадьорюйте, навіть, якщо не виходить.
  4. Не робіть висновки за кожним разом. Дитина може довго не проявляти помітних ознак прогресу, а потім стрімко просунутися вперед.
  5. Не порівнюйте постійно дитину. Діти всі різні, як би це було не так, світ став би не цікавим.
  6. Не виявляйте негативізму, якщо в дитини якесь уміння виробляється не тоді, коли ви на це чекаєте. Деякі діти повільно опановують знаннями і словами.
  7. Не прагніть переключити дитину на іншу діяльність, навіть, якшо вважаєте, що вона виконує її надто довго, дитина сама знає, коли її треба зупинитися.
  8. Вашим супутником має бути допитливість дітей, а мірою – ставлення дитини до дорослого.

Х. Дитячі заповіді для мам, тат, бабусь та дідусів

  1. Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.
  2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.
  3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.
  4. Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.
  5. Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.
  6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб на помилках можна було вчитися. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
  7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.
  8. Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Того навчить мене, будь ласка, кращого.

Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомогати один одному в цьому безмежному світі.

  1. Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки,

пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не

перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже, дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене теж.

ХІ. Пам’ятка для добрих батьків

  1. Не чекайте, що ваша дитина буде такою як ви. Або такою, як ви хочете. Допоможіть їй стати не такою, як ви, а собою.
  2. Не думайте, що дитина ваша. Вона – Божа.
  3. Не вимагайте від дитини плати за все, що ви для неї робите. Ви дали дитині життя – як саме вона може віддячити вам? Вона дасть життя іншому, той - третьому: це незворотній закон вдячності.
  4. Не ображайте дитину, щоб в старості не істи гіркого хліба. Бо, що посієш, те й пожнеш.
  5. Не ставтесь до дитячих проблем зверхньо? Ноша життя дана кожному згідно з його силами, і будьте певні, що дитині її ноша не легше, ніж вам ваша. А може й важча, бо у дитини ще нема звички.
  6. Не принижуйте дитину! Пам’ятайте: вона – особистість!
  7. Не мучте себе, якщо не можете щось зробити для своєї дитини.
  8. Для дитини зроблено мало, якщо не зроблено все.
  9. Умійте любити чужу дитину. Ніколи не робіть чужій дитині те, що не хотіли, щоб інші зробили вашій.
  10. Любіть свою дитину будь-якою: бездарною, безталанною. Спілкуючись з нею, радійте тому, що дитина – це свято, яке поки що з вами.
  11. Сприймайте свою дитину як рівну собі людину. Частіше давайте їй розуміти, що ви на неї покладаєтесь і впевнені, що вона виконає ваші доручення.
  12. Залучайте малюка до спільної з вами діяльності, набравшись терпіння і розуміючи, що малюк не все зробить до ладу.
  13. З повагою ставтесь до дитини і її справ.
  14. Виховуйте у дитини розуміння того, що її настрій, як і ваш, впливає на емоційний стан решти родини.

Знайте, «ключик» до кожної дитини – найважливіша річ у вихованні!

ХІІ. Заповіді для мами і тата

майбутнього першокласника

1. Починайте „забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте її посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це ніжно, з довірою: „Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”. Не робіть з дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім’ї зі своїми правами і обов’язками.

2. Визначте загальні інтереси дитини. Це можуть бути як пізнавальні інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем). Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, конструювати, це допоможе у підготовці її руки до письма і в розвитку творчих здібностей.

3 Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той чи інший продукт). Привчайте до самообслуговування і формуйте трудові навички й любов до праці.

4. Не лайте, а тим більше – не ображайте дитину в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: „Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з ними конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими, як вони вирішувалися. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

6. Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення - запорука гарного навчання. Розпитуйте її про події дня, що було цікавим, що найбільше сподобалося. При цьому слухайте уважно її відповіді, уточнюйте, ставте запитання, щоб дитина почувала, що це вам цікаво. Як можна більше читайте їй і привчайте переказувати прочитане.

7. Не залишайте без відповіді жодне запитання дитини. Тільки в такому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

8. Намагайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Адже бачити світ очима іншого - основа для взаєморозуміння.

9. Не скупіться на похвалу дитини (навіть авансом). Хваліть словом, усмішкою, ласкою і ніжністю. На скарги про те, що щось не виходить, запевняйте: „У тебе обов’язково вийде, спробуймо разом, або спробуй ще раз”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, їй потрібно лише допомогти.

10. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте дитині причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шановливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.

Кiлькiсть переглядiв: 961